ЯК УРЯД КИНУВ ЖЕК НА СУБВЕНЦІЮ

Аналізуючи Закон України «Про державний бюджет на 2015 рік» я не знайшов  для  галузі ЖКГ графи «Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах  на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування».

Логічним висновком такої відсутності графи про субвенцію, яка між іншим була передбачена в сумі 2,9 млрд. грн.  у таблиці видатків до Держбюджету -2014, є те, що уряд більше не планує надавати таку субвенцію з погашення різниці в тарифах житлово-комунальним підприємствам.

Так і хочеться запитати в пана Премєр-мінстра, чому уряд в 2015 році намагається діяти за принципом «кому я боргую – всім прощаю» та робить вигляд, що ніяких зобов’язань перед житлово-комунальними підприємствами після підняття тарифів на комунальні послуги з 1 травня та з 1 липня цього року держава не має? Але борги пане Прем"єре порядні люди завжди віддають, так здавна заведено.

Чому я говорю про необхідність віддати борги? Ви тут не нікуди не зіскочите, «цифри – річ уперта». Тож, станом на 1 травня 2014 року сумарна прострочена заборгованість підприємств теплокомуненерго та  ТЕЦ перед НАК «Нафтогаз України» за спожитий природний газ складала 20,6 млрд. грн. Борги водоканалів за електроенергію станом на 1 травня 2014 року становили  4,3 млрд грн. З метою погашення боржниками цих захмарних сум заборгованостей  до комунальників з боку НАК «Нафтогаз» та енергопостачальних компаній вживалися всі можливі заходи впливу, як законні, так і не дуже – зменшення лімітів природного газу, відключення від електропостачання, нарахування мільйонних штрафних санкцій, стягнення заборгованості за рішенням суду, блокування банківських рахунків та примусова реалізація активів державною виконавчою службою.

При цьому ні НАК «Нафтогаз України», ні енергопостачальні компанії, ні господарські суди, ні органи ДВС чомусь не цікавило, що основною причиною зростання заборгованості підприємств ЖКГ за спожиті енергоносії стала невідповідність встановлених тарифів реальним економічним витратам на їх виробництво та неповне фінансування державою своїх зобов’язань по наданню субвенції з різниці в тарифах.

Україна – унікальна держава, вона примудрилася двічі заборгувати комунальникам. Перший – коли ціле десятиліття всі уряди незалежно від політичного забарвлення, штучно стримуючи тарифи на комунальні послуги, заганяли комунальників у стан хронічної збитковості. Другий – не фінансуючи в повному обсязі видатки по наданню різниці в тарифах. Знову ж таки, цифри говорять самі за себе - на грудень 2013 року залишок непогашеної державою заборгованості з різниці в тарифах на послуги з теплопостачання становить близько 13 млрд. гривень, така само картина з водопостачальними підприємствами – станом  на 1 січня 2013 року заборгованість  Державного бюджету перед місцевими бюджетами з різниці в тарифах на послуги централізованого водопостачання та водовідведення для населення становила 4 мільярди гривень, а станом на кінець 2013 року  ця заборгованість зросла до 6,8 мільярдів.

От саме ці 20 мільярдів  заборгованості   державного бюджету перед місцевими бюджетами з різниці в тарифах при розробці проекту Закону України «Про Державний бюджет на 2015 рік» простив сам собі Кабінет Міністрів України. Але ж ні НАК «Нафтогаз України», ні енергопостачальні компанії жодним чином не збираються так само вчинити із заборгованостями комунальників за спожиті природний газ та електроенергію та списати їх, тож за умов відмови держави від подальшого надання  субвенції з різниці в тарифах у комунальних підприємств за минулі роки у комунальників взагалі не залишиться джерел для хоча би часткового погашення заборгованості шляхом взаєморозрахунків з використанням коштів субвенції.

Відтак, в новому 2015 році на теплокомуненерго та  водопостачальні підприємства, яких держава «кинула» на 20 мільярдів,  чекають знову обмеження, відключення, арешти банківських рахунків, примусова реалізація майна та активів за борги.