ВЧИТЕЛЬКО МОЯ,ЗОРЕ СВІТОВА

«Сонечко встає і шумить трава
Бачу стежку, де проходиш ти, рідна ти.
Вчителько моя, зоре світова,
Звідки виглядати, де тебе знайти?»
Рядки із «Пісні про Вчительку». Сл. Андрій Малишко
Муз. Платон Майборода 


Наскільки б давніми, чи ще зовсім близькими не були спогади про рідну школу, рядки із «Пісні про Вчительку» на слова Андрія Малишка та музику Платона Майбороди, завжди викликають чи то сльози на очах, чи то легкий «морозець» на тілі. І якщо студентські роки прийнято вважати «золотим часом», то шкільний період, не зважаючи на своє не завжди позитивне забарвлення, однаково відгукується в серці чимось теплим, зворушливим, далеким і водночас, ніби зовсім нещодавнім, таким, яке уже ніколи не повернеться назад. Хіба що у спогадах. Вони також з часом можуть бліднути, стиратися, ставати непотрібними, так, наче школи ніколи і не було… Можна зустрічати однокласників і колишніх вчителів, але школу згадувати вкрай рідко. Аж раптом лунає давно відома пісня, яку виконував шкільний хор на одному із випускних, і розуміння того, що дитинство уже ніколи так яскраво не буде присутнім у житті, як тоді, у ці набридливі шкільні дні, наводить чималий смуток. А з ним приходить і велика вдячність до тих людей, які будучи вчителями, насправді вчили нас не лише грамотності, але й життю. Щоправда, в цей час це сприймалося зовсім інакше. 

Кожного року в першу неділю жовтня, якраз тоді, коли ейфорія від літніх канікул нарешті вщухає і діти «втягуються» у навчальний процес, відзначається Всесвітній День вчителя. Власне, в Україні офіційно це свято звучить, як день працівника освіти, відтак, в цю категорію потрапляють також викладачі як професійно-технічних закладів освіти, так і вишів, а також усі ті, хто мають причетність до освітнього процесу серед дітей та молоді в цілому. Та, очевидно, через свою поширену назву «День вчителя» свято переважно асоціюється саме із вчителями загальноосвітніх шкіл. В Україні у цей день їх прийнято вітати квітами та цукерками, а також організовувати різні урочистості на яких відзначається виняткова роль вчителя та педагога у вихованні як сучасного, так і минулих поколінь. 

Не секрет, що на сьогодні роль вчителя, в порівнянні із кількома десятиліттями раніше, суттєво змінилася. Професія вчителя поступово втрачала свою давно колись авторитетність і престижність. Це пов’язано із низькою оплатою праці вчителів, яка фінансується із державного бюджету. А також з дещо іншим ставленням до вчителя і до тих, раніше непорушних істин, які сьогодні можна вільно піддавати сумніву і критиці як учням, так і їхнім батькам. Нівелюють значення вчителя і не завжди задовільні умови праці, оскільки змінилося і саме покоління учнів, яке колись виховувалося світилами педагогічного процесу – вчителями. Самі ж учителі, у більшості своїй, не відчувають себе, в силу різних, часто об’єктивних причин, повноцінними учасниками виховного процесу, адже для жертвенної по-суті роботи вчителя відсутні відповідні стимулюючі фактори, в тому числі й з боку держави, яка би мала усіляко забезпечувати і підтримувати нелегку і таку важливу роботу освітян. 

Та не зважаючи на це, поняття «доброго вчителя» як і раніше залишається актуальним. Таких «добрих вчителів» шукають і продовжують знаходити для своїх дітей батьки. Таким вчителям віддається належне, їх цінують та поважають, ними дорожать. У процесі впровадження та подальшого культивування європейських цінностей, де якісна освіта, а не факт наявності атестату, є критерієм освіченості і майбутньої перспективності учня, поняття «добрий вчитель» буде характеризувати кожного фахівця освітньої сфери. Однак на рівні держави для цього необхідно зробити ще багато. Потужний виток повернення авторитетності вчителів можна спостерігати вже і сьогодні, коли відбувається розуміння того, що саме на вчителеві лежить серйозна частина відповідальності за освіту та виховання майбутнього покоління. Це відбувається на рівні переоцінки цінностей, в тому числі й матеріальних, які часто диктують можливості здобуття більш якісної освіти. Однак на голому ентузіазмі тривалий час працювати, очевидно, що складно. 



В Україні потреба у вчителях постійно зростає і подекуди доходить до дефіциту в цій професії. Відповідно до фінансування, яке відбувається з державного бюджету, сьогодні, як зрештою і було раніше – це державна проблема, вирішити яку не вистачає можливості уже тривалий час. Цьогоріч, як і торік, і як роками раніше, у держбюджеті на це нема коштів.