Основна з причин занепаду галузі ЖКГ України є те, що підприємства два десятиліття функціонують в умовах штучного «політичного» обмеження з боку органів державної влади встановлення цін/тарифів на свої послуги на рівні собівартості витрат на їх вироблення.
Українське законодавство, зокрема ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», начебто і захищає інтереси надавачів житлово-комунальних послуг, гарантуючі їм право оскаржити в суді факт встановлення збиткових тарифів на житлово-комунальні, якщо органом, який встановив тариф не передбачено відповідного відшкодування, але при цьому легалізує можливість встановлювати надавачу житлово-комунальних послуг збитковий тариф. При цьому від органу, що встановлює тариф потрібно лише одне – передбачити відповідну компенсацію з бюджету.
Якщо до останнього часу держава сумлінно виконувала свої зобов’язання перед надавачами ЖКП та кожного року передбачалась відповідна субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на комунальні послуги, з реальними джерелами проведення розрахунків, то в 2014 році постановою Кабінету Міністрів України №30 від 29 січня 2014 року надання такої субвенції в сумі 6,7 млрд грн було передбачено за рахунок таких джерел:
- надходження від погашення податкового боргу з податку на прибуток підприємств ПЕК;
- надходження від погашення заборгованості із сплати дивідендів, підприємств ПЕК;
- надходження від погашення підприємствами ПЕК перед Державним агентством резерву України заборгованості тощо.
Однак, вже за результатами виконання державного бюджету України за І квартал 2014 року стало зрозуміло, що надходження від погашення податкових боргів підприємств ПЕК та погашення заборгованості перед Держрезервом України будуть значно меншими, ніж очікувалось,
Немає коментарів:
Дописати коментар